Нарис-опис історії Буківської загальноосвітньої школи

          До середини ХІХ ст.. школи в селі Букове не існувало. На даний час не відомо чи відвідували діти школу в найближчому селі Великій Копані.  Найбільше вірогідно, що не вчилися ніде, бо коли в село прийшов відомий просвітитель, церковний і громадський діяч о.Андрій Попович то не міг знайти грамотних селян щоб проводили церковну службу.

Саме о.Андрію першому належить ідея збудувати в селі школу. Судячи по церковним документам тематизмам о.Андрій ще в 1855 році створив в селі школу. Приміщення винаймали в хаті селянина Старости Василя. Зразу ж о.Андрій набрав різновікову групу учнів – 36 дітей. Заняття в школі як добрий душпатир спочатку проводив сам А.Попович. Потім, за шематизмами, першими вчителями були півчо-дяк Микола Ганджега та Михайло Рацин.

         В 1860 р. о.Андрій після церковної служби зібрав селян на збори і сказав що потрібно будувати школу. З божої волі та стараннями о.андрія перша школа була збудована в 1864 році. Це було однокімнатне приміщенням розміром 565 см. Довжини, 460 см ширини і 275 см висоти. В новій школі першим вчителем був Андрій Іванчо, а потім Микола Гаджега. Ця школа проіснувала до 20-х років ХХ ст., а потім, за словами старожилів розвалилася внаслідок великого землетрусу.

Другу школу збудували при сприянні чеської влади в 1925 році. Цу було вже чотирикласне приміщення з сараєм, великою кімнатою для проживання вчителів. Селяни ще й тепер добрим словом згадують вчителів 30-х років Квіг Івана, Чейпеша Василя, Дорошневську Зою, Лях Андрія. Після закінчення місцевої школи учні продовжували навчатися у Севлюшській горожанці.

              З  1939 року за угорської влади учні вчилися важко державною мовою – угорською.

              Після визволення села від німецько-фашистських загарбників 24 жовтня 1944 року радянська влада постаралася щоб всі діти шкільного віку були охоплені навчанням. Але не вистачало вчителів. У 1946 році з киява до нашого села направили двох випускників Київського педучилища Мешко Галину Павлівну та Скляр (Гончаренко)  Віру Михалівну. Першим директором за радянської влади був Дубляк Василь.

              Випускники 50-60-х років вже здобували середню спеціальну освіту. Першим вищу освіту здобув наприкінці 50-х років Чейпеш Василь. Закінчив Ужгородський державний університет де залишився викладачем. Другою в селі вищу освіту здобула Гулянич (Лукей) Ганна Михайлівна за спеціальністю біолог, вчитель біології, третім Скляр Володимир Михайлович вчитель історії, які і зараз працюють в теперішній школі.

              В 60-х роках стару школу дещо розбудували. Були дві побудови окремо для початкової школи та середньої. Але учні вчилися у дві зміни, класи були переповнені, тому відкрили і вечірню школу.

              На початку 70-х років радянська влада вирішила збудувати нову школу. Місцем для будівництва вибрали по середині села біля асфальтованої дороги. Будівництво школи йшло 5 років. І в 1976 році було запущено в дію нову неповну середню школу (восьмирічну). Це типова на той час двоповерхова школа з класними приміщеннями, кабінетами: біології, фізики, математики, майстернею, спортзалом, бібліотекою, медпунктом, столовою, кухнею, а також стадіоном. Школа розрахована на 320 учнів.

              В перший рік навчання директором школи була Рацин Марія Василівна. Було 12 класів в яких навчалося 325 учнів. В першому класі навчалося 36 учнів класним керівником якого була Коцур Ольга Михайлівна. В школі працювали місцеві вчителі Гулянич (Лукей) Ганна Михайлівна вчителем біології, Скляр Володимир Михайлович вчителем історії, Коцур (Скляр) Ольга Михайлівна вчителем початкових класів, Роман Марія Іванівна, але більшість з них були з м.Виноградів, Великої Копані, Малої Копані.

             Силами вчителів та учнів школи під керівництвом директора у перші роки було проведено озеленення території школи. Посаджено дерева, кущі, зроблені клумби з квітниками. Проводилась навчально-дослідна робота на ділянці.

             З 1980 року по 1987 року директором школи був Нагорняк Іван Іванович.

             З 1986 року по 1994 року директором школи була Рацин Марія Василівна.

             У 1992 році школи стала загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів. Учні навчалися 9 років.

             З 1994 року по 2010 рік директором школи була Шостак Олена Петрівна.

            За її керівництва у школі було побудовано нову газову котельню у 2000 році запущено у дію. Перекрито весь дах школи та пристроєно добудову для класних приміщень у зв’язку з тим що не вистачало класних приміщень, учні навчалися у дві зміни.

            У 2000 році школа була реорганізована і загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів у загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Перший випуск 11 класу був у 2003 році 23 учнів з яких трьох нагороджено срібними медалями. 

            З 2010 року директором школи став Яцканич Андрій Васильович.

У 2011 році школа перейшла на однозмінне навчання. Кількість класів з 2010 року почала зменшуватися, якщо у 2010 році було 18 класів то зараз у 2012-2013 н.р. 15 класі в яких навчається 305 учнів. Це пов’язано з низькою народжуваністю минулих років.

         Зараз у школі більша частина колективу є місцевими. Це бувші учні нашої школи.

         У школі добре організована навчально-виховна робота. Учні школи приймають активну участь у предметних олімпіадах, різноманітних предметних конкурсах “Кенгуру”, ”Кришталева сова”, “Лелека”, у районних, обласних конкурсах, де показують хороші знання, звої здібності, таланти. Доказом цього є призові місця, нагороди.

         В школі також є музейна кімната, яка постійно поповнюється експонатами, які приносять учні школи, вчителі та жителі села. У майбутньому планується відкрити музей.

У школі функціонує учнівський комітет покликаний згуртувати та зацікавити школярів спільними ідеями, які спрямовані на виховання активних громадян України. Працюють 8 гуртків, які створені за інтересами і нахилами учнів. Працюють 5 дитячих об’єднань з яких 2 об’єднання початкових класів та 3 об’єднання старших класів. В школі традиційно, щороку проводяться позакласні заходи і міроприємства. Методичне об’єднання класних керівників працює над проблемним питанням “Спільна робота школи, сім’ї та громадськості у вихованні учнів”.

         Без виховання і настанови людина – наче земля, яка, хоча й найкраща, але родитиме лише бур’ян, якщо на ній не працювати. Крім сім’ї, сіяти в душу дитини «добре і вічне» покликана і школа.

         Сучасна людина третього тисячоліття має бути всебічно освіченою, вихованою, високоморальною особистістю. І тільки натхненна праця вчителя покликана творити на землі людину.

Виховуючи  дітей  нашої школи і враховуючи  традиції  школи  розроблені необхідні методичні програми, сценарії по всіх напрямках виховної роботи.